Артемида. пишет:
Он лобзает всех прохожих подряд,
Не взирая - то сестра или брат.
Любов до ближніх “Вітайте один одного поцілунком
любові” (1 Петр. 5,14).
“І коли вітаєте тільки братів ваших, то
що ж особливого робите? Хіба і язичники
не так роблять?” (Мв. 5,47).
Якщо маю любов я до ближніх,
То я можу усіх обійняти
І, як мінімум, сім раз на тижні
Я повинен усіх цілувати.
Бо любов закликає до цього,
Почуття в неї добрі надмірно,
Що віддав би усе якомога.
І це ствердження повністю вірне.
Як галати, і очі віддав би, (Гал. 4,15)
Навіть орган, чи член найдорожчій.
Взагалі я і більше бажав би,
Дав би Бог тільки сили і моці.
І нехай супостати говорять...
Якщо є відчування любові,
Хоча деякі книжники спорять,
Ми на будь що завгодно готові.
Ми готові усіх обійняти,
Будь кого, незалежно від статі,
Навіть можемо серце віддати,
Коли згода існує у хаті.
Але є почуття і не чесне.
Є на відстані люблять і плачуть,
Та вони, мабуть, Царство Небесне
Лиш на відстані тільки побачать.
Бо любов лиш реальна потрібна,
Не якась хитро-мудро-духовна,
Але та, що на подвиги здібна,
Самовіддана, щира, жертовна.
Фарисейство усім надоїло,
Непотрібні нам хмари безводні.
Двадцять перше століття навчило,
Що ми стали в любові холодні.
То ж подумай сьогодні, мій друже,
Може ти тільки зовні священний.
До любові не стався байдуже,
Бо без неї не будеш спасенний.
* * *
Володимир Кодебський.
Последний раз редактировалось: Wlad (Пн Июл 21, 2014 6:46 pm), всего редактировалось 1 раз(а)