Страничка Артемиды(настоящей Артемиды)

Так что не надо заливать - какие вы белые и пушистые! Не надо именем Христа прикрываться! Киев, Одесса, Славянск, весь Восток - убиенные невинные дети, старики, женщины вас ВЕЧНО БУДУТ ПРЕСЛЕДОВАТЬ, ИРОДЫ И БРАТОУБИЙЦЫ!

Не скакать надо - НА КОЛЕНЯХ ПОЛЗАТЬ И ПРОЩЕНИЕ ВЫМАЛИВАТЬ! ВАМ ВСЕМ, ОТ ОТКРОВЕННЫХ ФАШИСТОВ ДО СОГЛАШЕНЦЕВ, ИБО НЕЛЮДИ ВЫ!
ТЬФУ, ПОГАНЬ!

Пусть вам гниды эти глаза каждую ночь сняться! Шоколадные чмошники!

Повинен КАЖДЫЙ, кто допустил ЭТО! КАЖДЫЙ, с чьего молчаливого согласия ГИБНУТ ДЕТИ, ЖЕНЩИНЫ, СТАРИКИ! КАЖДЫЙ, кто считает себя невиновным - В ОТВЕТЕ ЗА ЭТУ ТРАГЕДИЮ! ТЕ, которые пустили к власти исчадия ада! Имена их известны - Яценюк, Порошенко, Аваков, Коломойский и т.д. - ВЫ ЗА НИХ ГОЛОСОВАЛИ, ВЫ МАЙДАНИЛИ! ВЫ БЛАГОСЛОВИЛИ ИХ НА УБИЙСТВА! ЭТО ВАШЕ БЕЗМОЛВИЕ ПОВИННО!

Слушаю сейчас Eminem - Not Afraid..

Молчи, скрывайся и таи
И чувства и мечты свои
Пускай в душевной глубине
Встают и заходят они
Безмолвно, как звезды в ночи
Любуйся ими - и молчи.

Как сердцу высказать себя?
Другому как понять тебя?
Поймет ли он, чем ты живешь? -
Мысль изреченная есть ложь.
Взрывая, возмутишь ключи
Питайся ими - и молчи!

Лишь жить в себе самом умей,
Есть целый мир в душе твоей
Таинственно-волшебных дум:
Их возмутит наружный шум,
Дневные растопят лучи.
Внимай их пенью - и молчи.

Тютчев..

Помолимся за Украину..


Отче наш, сущий на небесах!
да святится имя Твое;
да приидет Царствие Твое;
да будет воля Твоя и на земле, как на небе;
хлеб наш насущный дай нам на сей день;
и прости нам долги наши,
как и мы прощаем должникам нашим;
и не введи нас в искушение, но избавь нас от лукавого.
Ибо Твое есть Царство и сила и слава во веки. Аминь.

Нажаль

«До вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! (Об. 12,12).

Здавалось би, що християни
У першу чергу всі були
За ніжність, ласку і пошану,
За це б свій голос віддали.

За доброзичливість, цілунки,
Прихильне, тепле співчуття,
Приємні, лагідні стосунки.
Таке повинне в нас буття.

Обійми, радість, пестування,
Благодіяння всім, немов,
В житті у нас одне кохання
І діє тільки лиш любов.

Але, нажаль, у нас хватає
Підозри, завидків, і ми
(Звичайно, кожен це ховає!)
Цієї спільники чуми.

В обіймах сумніви: чи можна?
А в когось ревнощі гризуть…
І так грішить людина кожна,
У цім і є гріховна суть.

І ми любити розучились.
Диявол явно переміг!
Його старанності звершились.
(Я розказав вам це, як міг).
* * *
Володимир Кодебський.

Охолола любов

«Через поширення беззаконня охолоне любов багатьох» (Мв. 24,12).

Охолола любов християнська,
Стала, навіть, смердючой вона,
Православна чи то протестантська…
Спрацював тут уже сатана.

Він не хоче обіймів з братвою
(Хоча ми християнський є рід),
Не допустить обіймів з сестрою,
Мов, любити на відстані слід.

Недоторкані вже християни,
А по суті – чужі, не брати.
Там, звичайно, і наші лучани.
Хрест любові тяжкенько нести!

Але є християни і вірні
Заповіту Христа про любов,
Що питання розв‘язують спірні
І від вражих звільнились оков.

Ми обнятися запросто можем,
Поцілунком скріпивши любов.
Дай і далі любити нам, Боже,
Без всіляких ганебних умов!
* * *
Володимир Кодебський.

Ханжі, святенники

«Так, як вони, не чиніть, бо вони
кажуть і не роблять» (Мв. 23,3).

Ханжі, святенники на ділі
Любові Божої не мають.
Вони пухнастенькі і білі
Лише назовні виглядають.

Вони уміють говорити:
Любов потрібна всім народам,
І дуже люблять всіх учити,
Але, нажаль, своїм методам.

Любові рамки збудували,
Обняти жінку – заборона,
Цілунки ніжності попрали.
Немає гіршого закону!

А я цілуюсь, обнімаюсь
(Під благодаттю ми сьогодні!), (Рим. 6,14)
Любов‘ю Божой користаюсь.
Без неї згинуть всі в безодні!
* * *
Володимир Кодебський.

Я жила (чи існувала?)

«Не забувайте про доброчинність
і спілкування, бо такі жертви
до вподоби Богові» (Євр. 13,16).

Я жила (чи існувала?)
І обіймів я не знала,
Сорок літ пережила
(А сама я із села).

Так мене навчила мати,
Що любити, чи кохати
Треба без обіймів. В нас
Є у цім великий стаж.

Я була в селі, як дика,
Як забачу чоловіка,
То біжу негайно геть,
Щоб сховатися ледь-ледь.

А тепер живу я в місті,
І мої поняття «чисті»
Вже змінилися і я
Скрізь тепер уже своя.

Стали всі мені рідніші,
А мої чуття щиріші,
Бо Христос мене змінив,
Цілуватися навчив.

Я обіймів не стижуся
І мужчини не боюся,
Бо любити треба всіх,
А зневага – то є гріх!
* * *
Володимир Кодебський.